Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Спочатку Конституційний Суд заперечив право Президента призначати посадовців, про яких немає згадки в Основному Законі в контексті повноважень глави держави. Тепер унеможливлено й будь-які конституційні зміни щодо балансу гілок влади.
Головна теза висновку від 16.12.2019 №7-в/2019 полягає в тому, що наділення гаранта додатковими, «невластивими його статусу повноваженнями» є обмеженням конституційних прав і свобод людини та громадянина з погляду їх належного гарантування органами виконавчої влади та самим Президентом. Тому, аби не створювати «евентуальної неузгодженості», він не повинен ні призначати та звільняти керівників Національного антикорупційного бюро та Державного бюро розслідувань, ні утворювати незалежних регуляторних органів, аби вони не дублювали функцій Кабінету Міністрів.
Як усе це пов’язано одне з одним — краще розбиратися науковцям. А для парламенту наразі є більш практичне запитання: що далі робити? Вихід може полягати в тому, аби тимчасово уповноважити Уряд утворювати НАБУ й ДБР та призначати і звільняти їхніх керівників. Адже сьогодні складається ситуація безвладдя, коли жоден орган не може ні призначити, ні позбавити посад керівників цих структур, не порушивши Конституції.
Як наслідок, директор НАБУ Артем Ситник може й надалі залишатися на робочому місці, попри засудження за корупційне
правопорушення. А нововнесені зміни до закону «Про Державне бюро розслідувань» щодо «перезавантаження» керівництва стали суперечити Конституції навіть до набуття ними чинності. Утім, нові норми діятимуть, доки КС знову не висловить свого «фе» щодо тих положень.
Водночас, намагаючись обмежити президентський вплив на НАБУ та ДБР, судді КС побічно визнали неконституційною… ліквідацію Верховного Суду України. У п.11 висновку стверджується, що «факт утворення незалежних державних органів засвідчується відповідним закріпленням їх у Конституції». І це «запобігає їх необґрунтованій ліквідації» без унесення змін до Основного Закону. Проте у 2016 році в Конституції (її «Перехідних положеннях») не з’явилось і згадки про ліквідацію ВСУ.
Загалом непритаманне цьому складу КС довжелезне обґрунтування висновку підказує, хто є автором філософських розвідок. Суддя-доповідач у цій справі, д.ю.н. Ігор Сліденко й раніше вирізнявся розлогістю окремих думок. Інша річ — має держава у своїй розбудові дотримуватися теоретичних доктрин окремої людини (хай і визнаного фахівця з конституційного контролю) чи все ж таки потрібно спиратися на волю Українського народу, виявлену на парламентських і президентських виборах.
https://zib.com.ua/ua/140554-ks_virishiv_obmezhiti_prezidenta_y_viznav_nekonstituciynoyu_.html